Re: цензії
-
22.03.2010|Василь Карп’юкСтереотипи Євгена Барана
-
18.03.2010|Євген БаранБазилевс: у царстві Стефаника
-
16.03.2010|Євген БаранГаличина: між князем і невільницею...
-
15.03.2010|БуквоїдІлля Кукулін: Тим, хто цікавиться поезією, раджу книжки Анастасії Афанасьєвої, Андрія Полякова, Павла Гольдіна, Наталії Бельченко
-
15.03.2010|Тетяна Дігай, ТернопільСьогодні не твоя черга вмирати, або Memento mori!
-
11.03.2010|Тетяна Мейзерська, доктор філологічних наук, професорНова оцінка класика
-
10.03.2010|Лілія ШутякІгор Померанцев та інші…
-
06.03.2010|Анна РибалкаДетектив епохи Інтернету
-
04.03.2010|Євген БаранТіні забутої Європи...
-
03.03.2010|Надія СтепулаВорожба на каві меланж
Видавничі новинки
-
Маргеріт Дюрас. «Хіросіма, любов моя»
Проза | Буквоїд
-
Елен Шрейбер. «Поцілунок вампіра. Кровні брати»
Фантастика | Буквоїд
-
Роман Шпорлюк. «У пошуках майбутнього часу: статті та есеї»
Книги | Буквоїд
-
Анатолій Птіцин. «Посмішка азовського крокодила»
Дитяча книга | Буквоїд
-
Микола Трублаїні. «Лахтак»
Дитяча книга | Буквоїд
-
Тарас Шевченко. «Кобзар»
Класика | Буквоїд
-
Олександр Сенкевич. «Блаватська»
Мемуари/Біографії | Буквоїд
-
В Ужгороді побачили світ спогади Президента Гуцульської республіки
Історія/Культура | Оксана Чужа, Ужгород
-
Богдан Логвиненко про Нестора Махна, Шарля де Ґолля, Олеся Бердника, Джохара Дудаєва, Романа Шухевича
Дитяча книга | Буквоїд
-
Т. Педан «Характер за зовнішністю»
Психологія/Філософія | Буквоїд
Re:цензії
Нова оцінка класика
-
Ярослав Поліщук. І ката, і героя він любив. Михайло Коцюбинський. Літературний портрет. – К.: Академвидав, 2010. – 304 с.
Якщо у своєму дослідженні літературознавець заперечує вже сформовані стереотипи щодо письменника, то ця праця заслуговує на прочитання. Про це я подумала, перегорнувши останню сторінку нової книжки Ярослава Поліщука «І ката, і героя він любив». Автор не пішов шаблонним шляхом, не став повторювати доборе відомих істин, розповідаючи про Михайла Коцюбинського, одного з найбільш цікавих письменників ХХ століття, класика української літератури. Хоча сказане зовсім не означає, що він зовсім відкинув набутки дослідницької думки минулого. Ні, Ярослав Поліщук ретельно відстежує все краще, що існувало в коцюбинськознавстві до нього. Проте й вказує на недоліки та спрощення, яким піддавалася творчість класика раніше, особливо в радянську добу. Взагалі, він у власних судженнях намагається вийти поза коло шаблонних оцінок та дефініцій, хоч як непросто це зробити у випадку Михайла Коцюбинського, про якого вже писано-переписано – на всіх рівнях, в усіх аспектах, у різних методиках аналізу…
Та найважливіше, що авторові нової праці вдається це зробити. Він не повторює відпрацьованих схем та стереотипів. Більше того, сміливо їх заперечує або ж верифікує. При цьому Ярослав Поліщук озброюється ґрунтовним знанням не лише художніх творів письменника, а й різного роду біографічних матеріалів, більш чи менш відомих досліджень різних років. Зокрема, ідеться про призабуті студії 20-х років, за участю незабутніх неокласиків Миколи Зерова та Павла Филиповича. Або ж – про закордонні публікації О. Черненко та Е. Віснєвської. Словом, автор проявляє дослідницьку ретельність у всебічному вивченні та використанні робочого матеріалу. Це допомагає йому вибудувати власний інтерпретаційний дискурс, оцінюючи творчий доробок Михайла Коцюбинського – як у окремих його вершинних виявах, так і в загальній еволюції.
Та чи не найбільш інтригуючою частиною праці є остання, в якій Я. Поліщук удається до зіставлення художньої прози Михайла Коцюбинського з творчістю провідних європейських майстрів того часу, а саме – австрійського письменника Артура Шніцлера та норвежця Кнута Гамсуна. Ці паралелі дозволяють оцінити Коцюбинського в новому світлі – як справжнього європейця, наснаженого передовими віяннями свого часу, перейнятого новими ідеями та течіями в мистецькому житті. Аж дивно, що досі ніхто з дослідників не здійснив такого порівняння, яке, відверто кажучи, напрошувалося, адже сам М. Коцюбинський називав згаданих письменників серед своїх літературних кумирів. Що ж, тим ціннішою є розвідка Ярослава Поліщука, котрий зумів на цих красномовних прикладах довести досконалість індивідуального стилю Михайла Коцюбинського, його органічну пов’язаність зі школою новітньої європейської прози, якою в нас, як відомо, багато хто захоплювався, проте мало хто потрапив так досконало оволодіти її прийомами, як автор знаменитого «Intermezzo».
У цілому Ярослав Поліщук знаходить власний погляд на творчу еволюцію майстра української новели. Замість стереотипного судження про «Коцюбинського-імпресіоніста», яке досі було широко розтиражоване в нашій філологічній літературі, він пропонує більш гнучку й точну формулу. Автор книжки означує еволюцію письменника як діалектичну єдність трьох чинників, які в наступній черговості ставали домінантними в його творчості: натуралізм – імпресіонізм – символізм. У такій формулі достатньою мірою відображено й розвиток уявлень письменника про завдання літературної творчості, й зміну його настроїв та світоглядних орієнтацій, що, своєю чергою, тонко реагували на дух передреволюційної доби в житті українського суспільства. Є тут і відлуння характерних суперечок-дискусій початку нового століття (Франко й Вороний, Єфремов і Кобилянська та Леся Українка тощо), і новизна народжуваного саме тоді модернізму, який сприймали неоднозначно, і усвідомлення гострої необхідності осучаснити надто традиційну національну культуру, якій у добу революцій треба було складати іспит на зрілість та витривалість, на іспит власної державності. Тому-то Поліщукова дефініція Коцюбинського як письменника, новатора й майстра, справжнього європейця видається нам не лише прийнятною, а й цілком переконливою, вдалою, добре обґрунтованою в цій книжці.
Хоча Михайло Коцюбинського з повним правом належить до класиків української літератури, проте монографічні праці, присвячені його творчості, не з’являлися вже віддавна, принаймні від кінця 80-х та початку 90-х років. Важко це зрозуміти, але чомусь сучасні дослідники обминали увагою неординарну постать. І ось нарешті маємо нову працю, більше того – нове прочитання Коцюбинського у версії Ярослава Поліщука. Хочеться побажати новій книжці – свіжій, змістовній, інтригуючій – щасливої дороги до читача. А що читач оцінить вагу й значимість цієї праці – немає сумніву.
Ярослав Поліщук укотре демонструє блискучу майстерність дослідника української літератури. Його оцінки добре виважені, арґументовані й компетентні. Але разом з тим монографія про Коцюбинського написана цікаво й захопливо, вона заохочує до сучасного перечитування творів видатного письменника, знімаючи з них сіризну й нудьгу давно усталених трактувань. Навіть у професійного філолога ця праця викликає зачудування: ніби вперше бачиш зблизька те, що давно стало частиною твого буденного пейзажу.
Коментарі
- 17 березня 2010, 13:54|Артур:
- пані Тетяна, як завжди, на висоті! Дякую за фахову рецензію на чудову працю.
Останні події
-
24.03.2010|20:52«Stingray Sam» у кіноклубі «Смолоскипу»
-
24.03.2010|19:19Названо лауреата премії Андерсена
-
24.03.2010|18:52«Книга.UA» повертається
-
24.03.2010|10:13У Чернівцях розпочинаються філософські середи
-
24.03.2010|09:10Прихід весни закарпатські письменники відзначили поетичними читаннями
-
24.03.2010|08:35Надія Ніколаєва зустрілася із школярами. ФОТО
-
24.03.2010|08:02Олександр Кабанов і Олексій Курилко увійшли до короткого списку «Російської премії»
-
23.03.2010|16:35Літературний Інтернет: Сайт Валерія та Наталі Лапікур
-
22.03.2010|14:04Зустрічі з Олександром Гаврошем у Києві
-
22.03.2010|12:30У Вiдні починають цікавитися україністикою