Re: цензії
-
26.12.2010|Євген БаранПролог любові як пролог життя…
-
23.12.2010|БуквоїдВікторія Черняхівська: «Всі книжки читаю немов автобіографічні»
-
20.12.2010|Оксана Жила, ЛьвівЖінка, яка шукає щастя…
-
16.12.2010|Олена ДанилінаКайф від Положія
-
15.12.2010|Оксана Жила, ЛьвівПройдисвітство по-львівськи
-
14.12.2010|Світлана ГроменкоЧому Степан Процюк не пише детективи?
-
13.12.2010|Ігор МочкоданПримхи зворотної сторони
-
09.12.2010|Альбін Цирик, ЧернівціКентаври із Процюковими обличчями…
-
03.12.2010|БуквоїдВано Крюґер: З прози читаю лише метрів, а не міліметрів
-
29.11.2010|Євген БаранІгри в літературу як ігри в мізантропів
Видавничі новинки
-
Антологія «Квадро»
Поезія | Буквоїд
-
Ліна Костенко. «Записки українського самашедшого»
Проза | Буквоїд
-
Стівен Кінг. «Під куполом»
Книги | Буквоїд
-
Міхаель Енде. «Джим Ґудзик і машиніст Лукас»
Дитяча книга | Буквоїд
-
Наталія Сквіра. «Проблеми поетики другого тому «Мертвих душ» Миколи Гоголя»
Критика | Буквоїд
-
Барбара Космовська. «Буба»
Проза | Буквоїд
-
Українська зовнішня розвідка: від А до Я
Мемуари/Біографії | Буквоїд
-
Джонатан Фенбі. «Альянс»
Історія/Культура | Буквоїд
-
Генрік Мейнандер. «Фінляндія 1944. Війна, суспільство, настрої»
Історія/Культура | Буквоїд
-
Тарас Прохасько. «БотакЄ»
Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Між Варшавою і Нью-Йорком
-
Януш Ґловацький. З голови. — Львів: «Астролябія», 2009. — 278 с.
У квітні цього року в одній зі столичних книгарень відомий польський драматург і сценарист Януш Ґловацький презентував українським читачам книгу «З голови». Калейдоскоп автобіографічних есеїв, які разом утворюють щось подібне до автобіографічного роману, українською переклав Олександр Ірванець.
Януш Ґловацький — без сумніву, великий драматург. Його п’єси: «Антигона у Нью-Йорку», «Попелюха», «Четверта сестра», «Полювання на тарганів», «Фортінбрас забухав» — ставили Джозеф Папп, Артур Пенн і Денні Бойл; Анджей Вайда знімав фільм за сценарієм Ґловацького. Утім, далі мова йтиме про не менш талановитий доробок пана Януша — прозовий.
«З голови» — романізована автобіографія, композиційно організована як збірка есеїв. Частинки-есеї — як мозаїка: зв’язок між ними очевидний, але розташовані вони досить хаотично. Головним героєм, як ви вже здогадалися, є сам пан Януш. Розповідь починається у грудні 1981-го року, коли в Польщі введено військовий стан, а Ґловацький перебуває у Лондоні на прем’єрі своєї вистави. Закінчується оповідь у червні 2004-го року, коли автор повертається до Польщі відомим у всьому світі драматургом. Між цими крайніми точками — згадки з дитинства, «літопис варшавських 1970-х», Нью-Йорк кінця минулого тисячоліття й багато всього цікавого.
Актор, письменник, танцюрист кабаре, боксер, фейлетоніст, спекулянт — це далеко не весь список професій, які так чи інакше освоював Януш Ґловацький. Як відомо, поляки люблять бідкатися. Ґловацький не бідкається, він сприймає світ і події навколо іронічно. Це й допомагає йому подолати глибокий комплекс провінційності й позбутися запасу «пихатої польської заздрості». Уже мешкаючи у Нью-Йорку, герой втрачає й шукає роботу, зустрічається з літературними агентами, ночує у друзів або в Центральному парку (і знає поіменно всіх його волоцюг!), підтримує зв’язки з польськими заробітчанами й нарешті завойовує мистецький простір спочатку Америки, а потім і рідної Європи.
Окрім того, «З голови» — це історія польського культурного життя починаючи від 1950-х. Тут ціла галерея образів: Ян Котт, Марек Півовський, Кшиштоф Ментрак, Януш Мінкевіч, Януш Вільгельмі, Юліан Стрийковський, вся польська Профспілка акторів театру та кіно й багато інших. З кожним Януш Ґловацький на короткій нозі, й про кожного йому є що сказати (куди цікавіше, ніж пишуть ув інших виданнях чи підручниках).
Книжка читається напрочуд легко: Ґловацький має талант навіть про найсумніші речі писати досить весело. Трагікомедія — ось його стиль. Якщо ж вам буде замало трагікомічності — не біда, адже в київському Молодому театрі йде вистава «Чотири сестри» — варіації пана Януша на Чеховські мотиви.
Насамкінець про секрети. Він у книги один — це назва. Голова — не просто те, що ми носимо на плечах. Голова — це прізвисько Ґловацького (українською мовою його можна було би назвати «Головацьким»). Як каже пан Януш, «З голови» — книга з його життя, проте все написане — автоматично стає «поза життям». Адже крім того, вислів «з голови» ще й означає, що будь-який текст слід сприймати і як вигадку. І то вже особиста справа читача — відгадувати, що було насправді, а що лише «моҐло» би відбутися.
Олена Коваленко
Коментарі
Останні події
-
27.12.2010|07:46Олег Коцарев: «Стало менше цікавих нових книжок»
-
25.12.2010|10:44Валентин Бадрак презентує нові книжки
-
24.12.2010|18:30«Книжка року ’2010» назвала лауреатів
-
24.12.2010|16:12Прем’єра «Вертепу» Ігоря Павлюка
-
24.12.2010|10:40Соціальний проект «Бачити серцем» від «Видавництво Старого Лева»
-
24.12.2010|08:23Нагородження переможців «Турніру поетів»
-
24.12.2010|07:04Світлана Скляр: Криза скінчилася, ринок одужує, усі сповнені нових ідей
-
23.12.2010|22:51Людмилу Уліцьку нагородили премією Сімони де Бовуар
-
23.12.2010|22:02У п’ятницю проголосять лауреатів рейтингу «Книжка року’2010»
-
23.12.2010|21:15Відбулося нагородження переможців конкурсу «Найкращий відгук на сучасну дитячу прозу» у Києві